Другим за популярністю міфом, основною задачею якого була дискредитація фаху лікаря-психолога, стало твердження, що вони не мають права призначати фармакотерапію своїм пацієнтам. Цей міф настільки прижився, що повторювати його стали не лише велика кількість самих лікарів-психологів, начмедів та головних лікарів, а і менеджери високих рівнів та, навіть, окремі викладачі та доценти профільних кафедр.
Стаття 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII зазначає, що медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані: а) сприяти охороні та зміцненню здоров'я людей, запобіганню і лікуванню захворювань, надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу.
Пункт 1.1. Правил виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення затверджених Наказом МОЗ України від 19.07.2005 № 360 вказує, що: "Рецепти на лікарські засоби і вироби медичного призначення (далі - Рецепти) виписуються лікарями суб’єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з медичної практики (далі - суб’єкт господарювання), згідно із лікарськими спеціальностями, за якими провадиться медична практика відповідно до отриманої ліцензії, та відповідно до лікарських посад (далі - медичні працівники)."
А в пункті 1.2. вказаного наказу йдеться, що медичні працівники, які мають право виписувати Рецепти, є відповідальними за призначення хворому ліків та додержання правил виписування Рецептів згідно із законодавством України.
Відповідно до Національного класифікатору професій ДК 003:2010 (Наказ Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010), Номенклатури лікарських спеціальностей (наказ МОЗ № 359 від 19.12.97), Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров'я (наказ МОЗ № 385 від 28.10.2002) професія і посада лікаря-психолога відноситься до лікарських, а в статті 17 Постанови КМУ від 02.03.2016 № 285 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», ще раз ідеться про те, що виписування рецептів на лікарські засоби і вироби медичного призначення… здійснюється ліцензіатами відповідно до правил, затверджених МОЗ.
Таким чином лікар-психолог володіє всіма правами лікаря у напрямку призначення лікарських засобів, якщо він працює в сфері медичної практики. Більше того, на нього може розповсюджуватись стаття 39 Кримінального кодексу України «Ненадання допомоги хворому медичним працівником» в разі не призначення лікарського засобу, оскільки ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання, так і в ненаданні допомоги в обсязі, потрібному в конкретній ситуації.
Отже знайте свої права, не довіряйте міфам, слідкуйте за нашими доказовими новинами і долучайтесь до нашої діяльності.
