Одним з найрозповсюдженіших і найстигматизуючих міфів стосовно медичної психології та фаху лікаря-психолога є думка, що цей фах і не лікарський і не психологічний, а відповідно, фахівець – "недолікар" і "недопсихолог". Звідки бере початок цей міф невідомо, тоді як єдиною правдою в ньому є те, що лікарі-психологи не можуть здобувати повний перелік звичних медичних і психологічних спеціалізацій.
Лікар – професійна кваліфікація випускників вищих медичних закладів, що визначається низкою нормативних актів: Освітньо-кваліфікаційною характеристикою (Стандартом вищої освіти), Національним класифікатором професій ДК 003:2010 (Наказ Держспоживстандарту України № 327 від 28.07.2010), Номенклатурою лікарських спеціальностей (наказ МОЗ № 359 від 19.12.97), Переліком лікарських посад у закладах охорони здоров'я (наказ МОЗ № 385 від 28.10.2002) та ін.
Лікар (лікар-психолог) за спеціальністю «Медична психологія» за всіма вищеперерахованими актами належить до однієї з лікарських спеціальностей, а серед його завдань та обов'язків є здійснення психопрофілактики серед людей груп ризику, психодіагностика та лікування хворих соматичного і психічного профілю спільно з відповідними лікарями-спеціалістами, психологічна реабілітація із застосуванням спеціальних методик (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я», наказ МОЗ України № 117 від 29 березня 2002 року). Ці компетенції також підтверджуються наявністю в програмі підготовки майже всіх дисциплін підготовки «класичного» лікаря та ліцензійних інтегрованих іспитів КРОК 1 та КРОК 2.
Щодо психологічної частини підготовки, то вищезазначена кваліфікаційна характеристика визначає надання психологічної допомоги особам різного віку, неспроможним справитися з несприятливими умовами, що склалися в їхньому житті. Порядок застосування методів психологічного і психотерапевтичного впливу (наказ МОЗ України №199 від 15 квітня 2008 р.) розширює психологічні компетенції для лікаря-психолога в порівнянні з психологом. А освітньо-кваліфікаційна характеристика визначає майже повний перелік психологічних компетенцій лікаря-психолога, підтверджених програмою підготовки.
При цьому беззаперечними перевагами лікаря-психолога в порівнянні з психологом є наявність глибоких медичних знань та лікарських компетенцій, наявність інтернатури, можливість використовувати біопсихосоціальний підхід до пацієнтів та регульованість професії (переатестація та перевірка компетенцій кожні 5 років), що забезпечує вищу якість надання ними допомоги.
Таким чином, фах лікаря-психолога має нормативні переваги, особливо щодо надання різних видів психологічної допомоги, насамперед хворим соматичного і психічного профілю в закладах охорони здоров’я та в приватній практиці.
